понеділок, 26 липня 2010 р.

«Львівське Корзо»

Пропоную Вашій увазі невеличку серію оглядів про визначні місця міста Лева з інформацією якої Ви можливо не знаєте.Маршрут будемо прокладати по такій мапі...


Отже...ПОЧНЕМО...

     Прогулюючись елегантним і на сто відсотків європейським Проспектом Свободи, важко собі уявити, що два століття тому це була болотиста рівнина річки Полтви, заросла очеретом, а прапрадіди нинішніх львів’ян з човнів стріляли тут качок. Після того, як Галичина увійшла до складу Австрійської імперії, у цій місцині, розібравши оборонні укріплення, влаштували променаду, або Корзо – прогулянковий бульвар з містками через ріку Полтву, по яких дефілювали міські модниці.
     Полтву у другій половині XIX століття загнали під землю: Львів був позбавлений річки, але набув одну з найдосконаліших у Європі каналізаційних систем. Колишні оборонні вали поступово забудували і Львів отримав новий, третій за свою історію центр міста, прогулянку яким ми почнемо від Львівського Національного  Академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької (проспект Свободи, 28, №1 на мапі) – архітектурної перлини у стилі неоренесансну, одного з найгарніших театрів Європи. Збудований на початку ХХ століття за проектом архітектора Зиґмунта Ґорґолевського.
     Великий театр у Львові порівнювали з Паризькою та Віденською оперою. Стоячи перед величним фасадом цієї фантастичної споруди відчуваєш всепоглинаючу потугу мистецтва, його вічність у контрасті зі швидкоплинністю людського життя. Це споруда, у якій можна знайти різні архітектурні стилі європейських країн, втілені з пишномовною імпозантністю.
     Форми фасаду дуже складні і різноманітні: це колони, балюстради, ніші, насичені алегоричними скульптурними постатями. Над головним карнизом фасаду височать статуї восьми муз, над ними – горельєфна десятифігурна композиція «Радощі і страждання життя». Фронтон угорі завершується скульптурною тріадою крилатих бронзових постатей Генія драми і комедії, трагедії і у центрі Слави, яка тримає золоту пальмову гілку. Ці скульптури творили видатні львівські митці Попель, Баронч та Війтович. Зал львівського оперного театру відзначається чудовою акустикою. Тут можна побачити виступи славетних оперних і балетних колективів України та гастролерів із інших країн. У львівській опері проводять відроджені Віденські бали, естрадні концерти та інші цікаві культурні дійства.
 Легенди львівської Опери
 Перша виникла одразу після смерті Зигмунта Горголевського.
 
Розповідали, що він наклав на себе руки через те, що підземні води Полтви, які протікали під самим театром, підтопили будівлю і вона потріскала.


      Насправді при будівництві театру для ріки проклали обвідний канал, а архітектор помер з іншої причини.
Інша легенда пов’язана з завісою «Парнас».

 
Замовлення зробили художнику Генрику Семирадському.


    Майже чотири роки, поки тривало будівництво театру, митець працював над шедевром, але, коли робота біла закінчена і треба було відкривати театр, виявилось, що грошей на викуп завіси немає. Засмучені замовники вирушили до Італії. Коли ж вони побачили завісу, то втратили дар мови і весь день простояли в майстерні.
     Це повторилось і наступного дня. Перед від’їздом прибулі попросили ще раз показати їм завісу. Тоді художник зрозумів, що ніхто так не оцінить і не полюбить його картину як ці люди і ніде вона не буде так гарно виглядати, як в тому місці, для якого була призначена. І тоді митець вирішив подарувати свій витвір львівській Опері.

У львівській Опері не тільки люди, а й скульптури не раз обростали легендами.

      Професор львівського університету Марс багато років викладав акушерство та гінекологію і якось проходячи з друзями повз театр, заклався, що головна скульптура «Слава» не випадково має такий округлий животик. Професор заприсягнувся своєю науковою честю, що такий живіт буває у жінок на четвертому місяці вагітності.



     Щоб підтвердити свої слова і виграти парі, Марс пішов до скульптора, який її ліпив і взяв у нього адресу натурниці, котра позувала йому при роботі. У натурниці справді виявилась дитина. На основі дати її народження професор зміг довести, що наша львівська «Слава» є вагітною.
 ОСЬ ТАКІ ЛЬВІВСЬКІ ІСТОРІЇ...
Продовження буде....

Немає коментарів:

Дописати коментар