середа, 19 вересня 2012 р.

І ЗНОВУ ЛЬВІВ ЧАСТУЄ КАВОЮ!

28 – 30 вересня збираємось VI Міське свято «На каву до Львова»!

Програма свята

28 вересня, п’ятниця
Площа Ринок
Головна сцена

17:00– Відкриття Кавового Ярмарку

18:30– Урочисте відкриття VI Міського свята «На каву до Львова»
18:40– Шоу від польського театру «Wagabunda»
19:20– Шоу на гігантських барабанах від театру «Makata»
20:00– гурт «ShockolaD»
21:00– Кавовий кінопоказ від «Wiz-Art»

Кавовий ярмарок

17:00-20:00
Кавова пошта – можливість відправити ексклюзивну кавову листівку з Площі ринок у будь-яку точку світу! …“From Lviv with love”
Кавова фабрика – обсмаження та приготування ексклюзивної кавової суміші
Створення кавових сувенірів
Інтерактивні інсталяції від польського театру «Wagabunda»
ІІ Західноукраїнський чемпіонат баріста

29 вересня, субота

Площа Ринок
Головна сцена
13:00–Кавовий ярмарок
14:00– Урочистий початок Кавового туру Короля та Королеви
17:00– Майстер-клас з лате-арт
17:30 – Кавова музика
18:00- Майстер-клас з лате-арт
19:40 – Церемонія нагородження баріста-переможця ІІ Західноукраїнського чемпіонату баріста
20:00– гурт «Дикі серцем»
21:00 - Кавовий кінопоказ від «Wiz-Art»


Кавовий ярмарок

17:00-20:00
Кавова пошта – можливість відправити ексклюзивну кавову листівку з Площі ринок у будь-яку точку світу! …“From Lviv with love”
Кавова фабрика – об смаження та приготування ексклюзивної кавової суміші
Створення кавових сувенірів
Інтерактивні інсталяції від польського театру «Wagabunda»
ІІ Західноукраїнський чемпіонат баріста

30 вересня, неділя

Площа Ринок
Головна сцена
13:00– Кавовий ярмарок
14:00– Урочистий початок Кавового туру Короля та Королеви
17:00 – Майстер-клас з лате-арт
17:30 - «Fidel Trio Quartet»
18:00 - Майстер-клас з лате-арт
18:30 – «Fidel Trio Quartet»
19:20 - Барабанне шоу театру «Makata»
20:00 –Церемонія вручення нагород кав’ярням-переможцям VI Міського свята «На каву до Львова»
21:00 - Кавовий кінопоказ від «Wiz-Art»

Кавовий ярмарок

17:00-20:00
Кавова пошта – можливість відправити ексклюзивну кавову листівку з Площі ринок у будь-яку точку світу! …“From Lviv with love”
Кавова фабрика – об смаження та приготування ексклюзивної кавової суміші
Створення кавових сувенірів
Інтерактивні інсталяції від польського театру «Wagabunda»
 СМАЧНОЇ КАВИ Й ГАРНОЇ ЗАБАВИ!

вівторок, 31 січня 2012 р.

Бій під Крутами: про міфи і про правду

      29 січня 1918 року біля станції Крути на Чернігівщині, між Ніжином і Бахмачем, за 120 км від Києва, відбувся бій, який як мало яка подія, досі зазнає чимало спекуляцій.
      Мої думки з цього приводу засновані переважно на спогадах учасників бою (Ігор Лоський, Іван Шарий та інші), генерала О. Удовиченка, який приймав звіт після бою тощо. “Дані” ж людей, які були далеко від місця подій якраз і внесли плутанину (наприклад шановний історик Д. Дорошенко та безліч інших). Сприяли тому ж галицькі студенти 1930-х років, які міфологізували подію, творячи з неї новий міф (хоча само по собі це може й не погано). Так ось, розберемося з міфами (і з правдою):

Схема бою під Крутами
Міф перший. “Триста безвусих, недосвідчених і неозброєних студентів”
      Учасників бою з української сторони було близько 600 осіб. Цей факт є доведеним на основі військових звітів. Точніше: “1-а імені гетьмана Богдана Хмельницького Юнацька Військова школа”, яка складалася з 4-х сотень (по 150 юнаків), 18 кулеметів та 20 старшин, тобто загалом один курінь (батальйон). Це й була основна частина оборонців Крут. Крім юнаків, які вже перебували на станції Крути о 4 годині ранку 27 січня 1918 року до них приєдналася Студентська сотня помічного куреня Січових Стрільців в числі 115-130 людей. Правда сам курінь ще не був сформований. Це була його перша сотня, що складалася з київських студентів, а 4-та чота (бл. 30 осіб) сотні складалася із школярів, навіть підлітків 14-16 років. Студенти пройшли 7-денний вишкіл і вміли стріляти, а юнаки школи, або “юнкери” вже мали достатній військовий досвід у боях з більшовиками. А. Гончаренко та деякі інші пройшли фронти Першої світової війни.
     Комендантом оборони Бахмача і командиром куреня юнацької школи було призначено сотника Аверкія Гончаренка, який пройшов Першу світову війну. Тому не відповідає дійсності міф №2, що боєм керував сотник Омельченко, який опісля помер від поранення в бою. Натомість, загальне керівництво здійснював сотник Аверкій Гончаренко.
      Показово, що на з’єднання з наступаючими більшовиками, тобто з тилу проти своїх, з Ніжина виступив український полк ім. Шевченка. І взагалі через непродуману політику Центральної Ради (тодішньої “верховної ради”) у військових та інших питаннях, українська армія була фактично розпущена. Залишилось тільки декілька боєздатних добровільних формувань (полк Січових Стрільців, Гайдамацький кіш Слобідської України, та ж Юнацька школа ім. Хмельницького тощо).
      3-м міфом є мовляв “різанина”, в якій більшовики добивали беззбройних українських “дітей”. “Брехня як шапка”. Отже, яким був перебіг бою?
      Ворог, який переважав українців майже у десять разів, очолений відомим Муравйовим, ішов як на парад, але наштовхнувся на сильний опір юнаків. Бій тривав цілий день в снігу за 20-градусного морозу. Завданням 600 українців було протриматися день. Увечері під загрозою оточення більшовиками та вже згаданим “українським” полком ім. Шевченка з Ніжена, що виступив на з’єднання з наступаючими більшовиками, вирішено відступити з бою на станцію. Організований відступ відбувався холоднокровно уже в темряві. Вояки сіли у потяг на станції і рушили у напрямі Києва, де з’єдналися з Чорними гайдамаками Симона Петлюри і взяли участь у придушенні більшовицького заколоту на заводі “Арсенал”.
      Перепоховання загиблих під Крутами на Аскольдовій могилі
      То кого ж розстріляли/закололи багнетами на станції?
     Після бою під час перегляду в студентській сотні не виявилося цілої чоти чисельністю 35 людей. Виявилося, що вони відступаючи, очевидно для скорочення дороги, пішли на світло станції Крути і натрапили на більшовиків, що якраз надійшли. 28-ро студентів було закатовано, їх не розстрілювали, а кололи багнетами (може, щоб не створювати шуму стріляниною), 7 поранених доставили до Харкова, звідки їм вдалося втекти.
     Серед них наприклад Ігор Лоський, син міністра. Іншому – сину міністра, студенту Володимиру Шульгину не поталанило. Саме цих 28 загиблих і було поховано на Аскольдовій могилі в березні 1918 року, вже після визволення Києва від більшовиків.
      Міф №4 – “зрада офіцерів”.
     Не відповідає дійсності і звинувачення у зраді старшин (офіцерів), які мовляв “сиділи у вагоні і пиячили, а потім сіли в поїзд і втекли”, не давши всім евакуюватися. Насправді ж із 20-ти старшин загинуло 10, а один помер у шпиталі (сотник Омельченко). Сотник Лощенко навіть виготовив саморобну гармату, яка на дрезині переміщалась вздовж колії, обстрілюючи більшовиків.
      Міф №5 – “поразка”.
     Постає питання: якщо вояки виконали наказ, і навіть перевиконали його, затримавши ворога замість одного дня на кілька днів, то чого тоді поразка? До того ж втрати більшовиків були більшими.
     Отже, втрати української сягали: близько 250 юнаків, одна чета студентів (28 осіб) і 10 старшин, тобто близько 300 осіб із 600 учасників бою – половина.
       Втрати більшовиків були значно більшими, що очевидно й викликало лють Муравйова при розправі з полоненими. Інша половина, ті хто не загинули, взяли участь у придушенні більшовицького повстання на заводі “Арсенал” у Києві і у всіх визвольних змаганнях. А окремі учасники бою пізніше опинились на еміграції. Це сотник Модест Семирозум, юнаки Чорпіта, Заквалинський, полковник Лощенко та інші. А сам А. Гончаренко, хоч і наддніпрянець, був сотником у Дивізії “Галичина” під час Другої світової…
       Монумент битви під Крутами 1918 р. (автор Анатолій Гайдамака, 2006 р.) копія однієї з колон портику Червоного корпусу заввишки 10 метрів
       Ворога було затримано, виграно дорогоцінний час на переговорах у Бресті, придушено більшовицьке повстання в Києві, вчасно евакуйовано державні установи перед наступом більшовиків.
      Це дозволяє нам характеризувати бій під Крутами як перемогу українців.
Автором тексту є Володимир Окаринський, Тернопіль