Тільки у Львові... Ці слова з відомої пісні мають глибоко прихований зміст. Зовсім недавно холдинг Емоцій "!ФЕСТ" відкрив у Львіві чергову феєричну кнайпу-музей.
Не втомлююся радіти за Львів, що змінюється практично щодня. І змінюють його, звісно, самі львів’яни. При чудових зовнішніх данних (спадок Австро-Угорської імперії) Львів ще років 4-5 тому дуже потерпав від бездушності й безгосподарності, відсутності креативних ідей і активних людей, тупості та бюрократизму чиновників. Хоч талановитих організаторів у Львові не бракувало завжди, та соціально активних підприємців ми побачили лише недавно.
Вчора побувализ дружиною в "Домі ЛЕГЕНД" . Я, на жаль, не знаю пана Юрія Назарука, що є організатором і натхненником запровадження у місті Лева мережі закладів !ФЕСТ, особисто, і нікого з холдингу Емоцій, тому кажу наперед - цей піар з власної ініціативи, а може ще під враженням чудової оповідки головного сажотруса "Дому ЛЕГЕНД" пана Ореста. Просто на моїх очах, улюблене місто дуже швидко перетворюється на європейський туристичний центр з чудовою інфраструктурою, і у багатьох випадках дякуючи зусиллям засновників мережі !ФЕСТ. По Львову завджи можна було гуляти цілими днями (що я роблю і зараз при першій нагоді), але випити смачної львівської кави чи просто посидіти у затишній обстановці, або навпаки повеселитись від душі було ніде. "Дзига", "Купол", "Вірменка" і ще парочка львівських кавярень, що були достойні уваги, завжди тріщали по швах. Зараз кількістьтаких закладів виросла в десятки разів і все одно сісти в них майже неможливо. В них цікаво, це певно естетика, що так пасує місту. Ці місця стали легендарними, про них поширюються чутки.
У кнайпі - Дім Легенд - обслуговує найменш захищена верста нашого суспільства – карлики, люди, яким так важко пристосуватися в сучасному світі. Це, очевидно, соціальний проект мережі, і в анотації-меню про це дуже влучно написано, що глузувати припиняють навіть довершені циніки. Думаю, саме через цих маленьких господарів не можна всередині закладу знимкувати. З оглядового майданчика відкривається чудовий краєвид на рідне місто...
Дракон на фасаді ...
...багатий інтер'єр бібліотеки. На полицях - книжки про Львів, його ремесла, особистостей, історію. На пюпітрі біля входу - книга з характерними львівськими словами (львівською ґварою), які для туристів звучать як інопланетна говірка...
...такі ж складні до розуміння не львів’янам написи на стінах ...
...у окремій залі на стінах фото легендарних львівських левів з вказанням адрес де їх можна побачити.
А найголовніше - верхні тераси. Сидіти там важко, бо спека і по головах походеньки груп туристів затишку не створюють, але це треба побачити...
цей фантастичний краєвид з цього ракурсу був недорступний глядачам,
а над головою пролітає засіб пересування батька родини сажотрусів, трабант, з веслами і пропелером, і вид на зачароване місто,
... з сажотрусом на комині, а під ним генератор виконання бажань. Бажання загадали, кинули монетку у ринву...
і вона летить системою жолобів через 2 поверхи...
...у приймач - накопичувач...
Дуже затишно і по-домашньому виглядає кльозет (туалет)...
... а на виході береже вашу голову спеціально прикріплена подушка.
Маленький музей: скрипучие полы под обязательными музейными тапочками, трещинки на поверхности холстов, пыль веков в щелях рассохшейся мебели и золоченых рам. Не Эрмитаж, конечно. Пара залов под сводами старой львовской каменицы на Рынке. Но сколько очарования в этих стульчиках, часах, подсвечниках. Кажется, что в туманном стекле старого зеркала промелькнула тень польской королевы, и в воздухе разлился мимолетный запах ее духов. Под звуки элегантного клавесина пройдем же парадными залами в менуэте, вспоминая детство и роман «Три мушкетера». Ордена Атоса сверкнут перед нами в витрине: Золотое Руно и орден Святого Духа, вот и орден Подвязки и горе тому, кто подумает обо всем этом плохо…
Незабутнє літо Вам подарує старовинний Львівпід час фестивалю "Літо на Ринку".
З червня до серпня на площі Ринок відбуватимуться майстер-класи художників, ковалів, флористів, хореографів, скульпторів, звучатиме жива музика. Фестиваль передбачає виступи професійних та аматорських колективів, фестиваль кіна, танців та театральної майстерності, фестиваль етнічної культури, спортивно-розважальні заходи.
8 липня, четвер - 100 хвилин світового кіноматографу
«Серенада Сонячної Долини» реж. Мілтон Сперлінг, США 1941р. тривалість: 82 хв.
Відео-арт КіноЛевчика: «…almost like one of the family» реж. Астрід Ґьоранссон, Швеція 2007р. тривалість: 9:51 хв.
9 липня, п'ятниця - 100 хвилин світового кіноматографу
«Вогні великого міста» реж. Чарльз Чаплін, США 1931р. тривалість: 86хв.
Відео-арт КіноЛевчика: «Житло для студента» реж. Микола Кондратенко, Україна 2008р. тривалість: 4 хв.
9 липня, п'ятниця
18:40 - Презентація ініціативи “Врятувати Меркурія” на фестивалі "Літо на Ринку"
Акція відбудеться 9 липня з 18.40 до 21:00, де кожен охочий зможе більше дізнатися про ініціативу “Врятувати Меркурія” безпосередньо від її учасників або ж допомогти справі, кинувши кілька гривень у скриньку для пожертв.
До порятунку Меркурія долучаться і львівські музиканти, які творитимуть музичну атмосферу вечора. Спеціальні акустичні програми представлять стильні рокери з групи Prime Time, заворожуючий фольк-рок оркестр Тарасова ніч , один з найцікавіших нових львівських гуртів – IMMAGO та яскраві арт-рокери з групи Black Jack.
Вестиме акцію славний львівський музикант та учасник ініціативної групи – Діма «Кумар». Долучайся до порятунку – Врятуй Меркурія!
21:00 - "60 хвилин найкращого арту та кіно" для мешканців та гостей міста від Міжнародного Фестивалю Незалежного Кіна КІНОЛЕВ.
10 липня, субота
18:00 - Літні забави на Ринку
Майстер-класи з боді-арту від кращих художників Львова
Виступи етно-колективів: ДоСхідСонця, Марвінок, Чарівні Струни, Місто казкових мрій
Середньовічні танці від Львівського лицарського клубу "Аквилон"
11 липня, неділя
19:00 - Вечір літнього джазу на Ринку
Вечір з саксофоном від Олега Огнівчука та Івана Туманова
"Lomaga's Band", "Blues Market"
17 липня - Джаз на Ринку
18 липня - Святкування річниці Етноклубу "Набутків"
24-25 липня - у гостях "Славське рок-фест"
Завтра, 7 липня, вірніше цієї ночі – свято Івана Купала (або Купайла) – одне з найміфічніших свят нашого народу.
Два століття тому його було визначено як Різдво Святого Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Іоанна (у народі ще казали Івана Хрестителя).
Літніє сонцестояння - одне із помітних, поворотних моментів року. Здавна усі народи Землі відзначали це свято вершини літа. У нас на Івана Купала.
У Литві цей день відомий як Ладо, у Польщі - як Соботки, в Україні – Купало чи Купайло. Від Карпат до півночі Русі у ніч із 23 на 24 червня святкували це містичне, загадкове, але водночас й веселе свято. Щоправда, через відставання Юліанського календаря віднині прийнятого Григоріанського, зміни стилю, і інших календарних складнощів "верхівку літа " стали святкувати на два тижні пізніше від самого дня сонцестояння...
У наших древніх предків існувала божество Купало, що уособлює родючість. У його честь вечорами і співали пісні, і стрибали через вогнище. Це обрядове дійство перетворилося на щорічне святкування літнього сонцестояння, поєднуючи у собі поганську і християнську традиції. Іваном – божество Купало почали називати після хрещення Русі, бо його замістив не хто інший, а Іоанн Хреститель (точніше - його народний образ), чиє народження святкувалося 24 червня.
У ніч на 7 липня хлопці розпалюють багаття і стрибають через нього. Дівчата плетуть вінки та кидають на ріку – хто вінок підбере, той і суджений. А ще “шукають” цвіт папороті, яка начебто розцвітає саме у чарівну купальську ніч і віщує велике багатство. Усі ці традиції прийшли з давнини: українці пов’язували їх з вірою в магічну силу вогню, води і рослин, які виявляються саме чарівної купальської ночі.
У давнину люди казали, що, перестрибуючи на Івана Купала через вогонь, можна очиститися від захворювань (аж від 40 недуг!) і від чаклунства. З уявою про очисну силу купальського багаття був пов’язаний звичай спалювати на ватрі одяг хворих дітей чи немолодої хворої людини. Традиційно селяни протягом року зберігали попіл від цього вогню як ліки від заразних захворювань.
Майже скрізь у день Івана Купала купалися у річках, озерах, качалися по росі, парилися в лазнях. До схід сонця треба було вмитися росою. Вірили, що ця роса дуже корисна для того, хто мріє зберегти красу і вилікувати захворювання шкіри. Росу “черпали”, розстеливши в полі, найчастіше в житі, полотно, а коли воно намокло – видушували вологу і використовували її потім для лікування очей. Саме ж вологе полотно висушували й впродовж року прикладали до хворих ділянок шкіри. Був звичай мити голову відваром іванівських трав. Казали, від цього не тільки добре буде рости волосся, а й не болітиме голова. В цих травах купали дітей – щоб росли здоровими. А воду після миття волосся та дитини обов’язково виливали під калиновий кущ...
Квітам і травам, зібраним у цей день, приписували магічні властивості. Пам’ятаєте – “На Івана-Купала зілля копала”? Особливо шанували полин – ця рослина мала оберігати від чаклунства. Цікаво, що в усіх цих віруваннях є частка правди. Дослідники, які вивчали купальські звичаї, зазначали, що саме в період літнього сонцевороту (тобто тоді, коли відзначається Івана Купала) рослини справді набувають найбільшої якості і фармакологічної цінності. А хто таки знаходив квіт папороті – починав розуміти мову птахів й тварин, та бачив місця де заховані скарби.
А ще цієї ночі з потойбіччя дозволено повертатись на нашу грішну землю русалкам.
І вони веселяться з усіма смертними і також вибирають собі пару, одиноких юнаків, що необережно забрідають на берег річки і піддаються чарам КУПАЛЬСЬКОЇ НОЧІ!
Отже ГАРНОЇ ВАМ НІЧЕНЬКИІ!!!
Нехай кожен знайде цієї ночі свою квітку, і не обов’язково папороті!!!
Вирушаючи до іншого міста, кожен з нас традиційно складає свою «культурну програму». Комусь важливіше – долучитися до натовпу зацікавлених і гуляти містом там, де покаже гід (щоб не пропустити нічого вартого уваги). Дехто навпаки відрізняє одне місто від іншого, тестуючи нічне життя – відтак відвідує клуби, знайомлячись там з коктейльною картою і заодно із симпатичними незнайомками (-цями). Хтось натомість знаходить найбільшу сатисфакцію, блукаючи вулицями маловідомого міста на самоті – мріючи, надихаючись, впорядковуючи думки.
Ми різні! Але якими б різними ми з вами не були, скільки б грошей на мандрівки не витрачали, якими б незнаними шляхами не блукали, маємо таки спільну рису – кожен пристойний турист мусить привезти рідним-близьким щось приємне на згадку.
Звісно, багато хто вирішить проблему просто – мовляв, Львів – кавова столиця України. Відповідно, кава – найкращий подарунок! Або пиво, бо ж Львів – се й пивна столиця України. Чи книга – бо, не сперечайтеся, завдяки Форуму Видавців, Львів – ще й книжкова столиця України! Усе це, звісно, слушно, але...
...Але ж не дарма якийсь мудрий маркетолог колись помітив, що найчастіше у якості презента з мандрівок везуть не обов’язково прикладне і корисне у господарстві щось. Навпаки – щось миленьке і симпатичненьке! Таке, яке стоятиме на робочому столі чи висітиме на холодильнику і милуватиме око, нагадуючи про дарувальника :) Де у Львові знайти оте миленьке і симпатичненьке щось?
Львівські цяцьки (пл. Ринок, 10)
Стоячи обличчям до «Криївки», подивіться ліворуч і, на куті вулиць Руської та площі Ринок, побачите магазин з яскравою брамою – «Львівські цяцьки». Серед усіх сувенірок, які мені довелося відвідати, саме цей заклад можна назвати «сувенірним супермаркетом».
Тут є все – листівки з видами старого Львова і не тільки (2-10 гривень), ляльки-мотанки, компакт-диски львівських і майже львівських виконавців (50 гривень), футболки (40-100 гривень), кашкети, книги, магніти (10-40 гривень) і сила силенна будь-чого іншого (горнятка, тарілки, картини, дзвоники, нашивки на одяг, алкогольні настоянки (80-100 гривень), посуд, кавомолки, гасові лямпи).
Серед «традиційних» сувенірів є й більш-менш незвичайні – наприклад, продукція, до створення якої надихнула творчіть Юрія Андруховича та гурту «Мертвий Півень» (ось килимок для мишки «100 баксів на місяць і всі тебе трахають» – 30 гривень). До цього всього додайте традицію постійного оновлення товару свіжою продукцією від львівських майстрів і ремісників.
Чи не найкраще відео про Львів – фільм авторства Люби Сорокіної та Ігоря Лиля «Наш Львів» –тут коштує 110 гривень.
Ціни у цій крамниці – посередні. Тобто страшно доступними їх не назвеш, але надто дорогою сувенірна продукція у «Львівських Цяцьках» також не є.
З усього розмаїття товару варті уваги, наприклад, іграшкові окуні авторства якоїсь дуже креативної людини. Їх вартість – 160 гривень. Кожен окунь має свою історію, сповнену непростих випробувань долі і, звісно, своє життєве призначення.
Львівські сувеніри (вул. Руська, 8). Від «Львівських цяцьок» поповнювати свою сувенірну крамницю ідемо на вулицю Руську – там, у кількох кроках від кав’ярні «Під Синьою Пляшкою» розташовано маленький і майже непомітний магазин «Львівські Сувеніри».
Звісно, тутешній асортимент суттєво поступається «сувенірному супермаркету», зате у «Львівських Сувенірах» можна швидше зорієнтуватися з тим, що ж вам придбати.
Магніти (10-16 гривень), різноманітні листівки (4-20 гривень), футболки та інші предмети гардеробу, подарункові горнятка (30-35 гривень) – словом, усе чітко і ясно. Крім властиво львівських сувенірів, на Руській, 8 можна придбати щось з «фен-шую»: аромалампи, пахучі палички, китайські ліхтарики тощо.
Згрубша, ціни у цій крамниці – середньостатистичні як на сувенірну продукцію у центрі міста.
Незважаючи на те, що перш за все увагу у «Львівських Сувенірах» привертають яскраві футболки і розтиражовані віяла з ієрогліфами, раджу придивитися: на одному з цвяшків ви побачите обереги ручної роботи – неймовірно красиві і самобутні. Їх вартість – 45 гривень.
«Сувенірний коридор» (пл. Ринок, 40). Далі з вулиці Руської вертаємося на площу Ринок, обходимо ратушу і між скульптурами Адоніса та Амфітріти заходимо до ду-у-уже маленької за розмірами сувенірної крамнички, яка й більш-менш видної вивіски не має. Про те, що тут можна придбати щось на згадку, говорять футболки з жартівливими гаслами, що їх розвішано на вході в магазин.
До слова, саме сувенірна крамничка на площі Ринок, 40, наскільки я пригадую, стала першою, де у Львові можна було придбати легендарні футболки з написом «Дякую Тобі, Боже, що я не москаль!». Потім тут з’явилися й інші «гонські» предмети гардеробу: «Ne Vseremos’!», «У пиві – сила! В воді – мікроби!» та інші. Вартість тутешніх футболок – 40-100 гривень.
Окрім одягу «на кожен день», у «сувенірному коридорі» можна придбати й щось «на вихід». Наприклад, вишиванки – 90-500 гривень. Традиційний сувенір – магніти – тут коштує від 8 до 30 гривень. Серед асортименту – багато кераміки ручної роботи, картин, «висюльок» та іншого.
Раджу звернути увагу на стоси книг, які розкладено просто посеред крамниці. Бо насправді, це не книги, а «сейфи гарного настрою» – усередині фоліантів «Національна Ідея» або «Настільна книга домашнього майстра» замість сторінок чвертка і два келішка. Вартість такого пам’ятного подарунка зовсім не кусається – 90 гривень.
Крамниця «Музей магнітів» (вул. Сербська, 9)
Далі у важливій справі закупівлі сувенірів з площі Ринок ідемо на вулицю Сербську (біля скульптури Діани). Там за кілька метрів від легендарної кнайпи «Мазох» розмістився невеличкий музей магнітиків на холодильник.
Окрім традиційних магнітів з видами Оперного театру чи оборонних мурів на площі Митній, тут можна просто собі оглянути одну з найбільших колекцій світових магнітів. Тут навіть є спеціальний стенд з магнітами, які не продаються – їх привезено з різних куточків планети Земля. Як зізнаються продавці, деякі туристи навіть залишають тут свої магніти. (Мабуть, це як монетку в море – щоб повернутися!)
«Спочатку був борщ, потім була кава», «Українцям віагра не потрібна!», «Ми відповідаємо за тих, кому наливаємо» – це якщо види Львова вам не цікаві, а привезти близьким хочеться щось прикольне. Окрім цього, можна придбати і магніт-замок на холодильник, або ж магніт з написом «Після шостої не їсти!» – щоб легше було підтримувати себе у хорошій формі.
Вартість цих традиційних і шедевральних знаків уваги – від 5 гривень! Тож не скупіться!
Наполегливо раджу спитати у продавців магніт з написом «Не бійся чорта! Не плач, як баба!» Так, для підтримки бойового духу...
А ще!
А ще придбати якусь милу і ексклюзивну дрібничку можна на «книжковому вернісажі» біля пам’ятника Івану Федорову (кут вулиць Підвальної та Руської). Окрім псевдоантикваріату, виготовленого умільцями вже в наші дні, тут можна знайти щось справді варте уваги – старі листівки, касети до аудіоплеєрів та відеомагнітофонів, грамплатівки і, звісно, книжки. Усе – за доступними цінами!
А ще знайти щось неповторне на згадку можна у львівських антикварках. Їх багато на вул. Староєврейській та на вул. Лесі Українки. Окрім примусів, годинників, торбинок і окулярів, спробуйте відшукати, до прикладу, повну колекцію іграшок з Кіндер-Сюрпризів, водні пістолети середини ХХ століття чи фотоапарати «Зеніт», які працюють, як новенькі!
А ще не полінуйтеся і зайдіть в крамницю «Форматний Магазин №1» (кут Сербської та Староєврейської). Форматним цей магазин називається, бо усе тут в українському форматі: повні антології українських виконавців, рідкісні книги українських авторів та (куди без цього?) «бандерівські» предмети гардеробу: кашкети, футболки, шалики, нашивки на одяг. Крім цього, «Форматний Магазин №1» славиться великою колекцією постерів – від неймовірно красивих видів Нью-Йорка до портретів «бітлів» і героїв серіалу «Друзі».
А ще є ексклюзивні сувеніри і у фото-ательє «Фотовернісаж», що на вулиці Банківській (між вулицями Дорошенка і Коперніка) – тут можна знайти оригінальні горнятка, футболки, коврики для мишки, пазли і навіть кухонні фартухи!
