середу, 30 червня 2010 р.

В саду гуляла...


«Біблійні» рослини у Львові
Влітку, коли спекотно і так хочеться прохолоди й спокою, завітайте до Ботанічного саду  НУ ім. Івана Франка.  Навіть у вихідні тут затишно і, не зважаючи на те, що він розташований у самому центрі міста, на його стежках Ви знайдете втрачений спокій і насититесь надзвичайною енергетикою від його унікальних насаджень.
У Ботанічному саду Львівського націона­льного університету імені Івана Франка, є декілька "біблійних" росли­н, які  на перший погляд здаються цілком буденними.
Думаю, прочитати про них буде цікаво. 
Неопалима купина 
Дерево, що палало перед Мойсеєм, можна побачити навіть сьо­годні. Щоправда, в нас це дерево зветься "неопалима купина"  (ясенець) і має своє символічне значення.

На дум­ку науковців, ефект горіння міг бути викликаний ефірними оліями, що виділяє рослина, які на спекотному середземноморському сонці здатні спалахувати в повітрі. Якщо хочете пересвідчитись, то підне­сіть запалений сірник до квітки у спекотний день. Однак, варто бути обережним, адже і в нашому клі­маті можна обпектися неопалимою купиною!

Проте це не єдина версія "дива Господнього". За іншою, горіння як такого й не було, а лише ілюзія: така рослина як сенна чи касія вузько­листа в період масового цвітіння схожа на кущ, що палає. Квіти на­стільки густо вкривають гілки, що здається, ніби вони горять.

Карат і фіга

А от плоди ріжкового дерева, на думку багатьох дослідників, споживав Іван Хреститель, коли перебував в пустелі (хоча, за Біб­лією, то була сарана). У деяких країнах із цих плодів випікають хліб, але зазвичай їх використову­ють як корм для свиней. Плодами саме цього дерева хотів наповни­ти собі шлунок блудний син із відомої притчі.
Наукова назва ріжкового дере­ва – цератонія. Вона пов'язана з каратом, адже його насіння має точну вагу – 0,18 грама, і завдяки цій унікальній властивості слугу­вало колись еталоном ваги.
Також доволі часто на сторін­ках Біблії можна зустріти опо­віді, де згадується про фігове де­рево або смоківницю звичайну. Найвідомішою з них є розповідь із Книги Буття, де йдеться про Адама і Єву, які, побачивши свою наготу, саме з листя смоківниці зробили собі опаски. Плоди цьо­го дерева (фіги або інжир) також споживають.

Оливкове дерево

Всі, мабуть, пам'ятають сад Гетсиманський, в якому Христос молився і де Його зрадив Юда. Так от, сад цей був оливковий (дерево, з якого збирають олив­ки, має назву маслина або олив­кове дерево).

До речі, маслини живуть до 1000 і більше років, тому можна сподіватися, що оливкові дерева, які сьогодні ростуть у саду Гетсиманському, є німими свідками молитви Ісуса Христа.
Шанують цю рослину й араби. Існує гарна арабська легенда, яка розповідає про смерть пророка Мухамеда: на знак жалоби всі де­рева скинули своє листя, а масли­на - ні (адже вона - вічнозелена). Цим їй дорікали, на що рослина відповіла: "Ви, сестри, тільки во­лосся своє втратили, а в мене сер­це розірвалося". У такий спосіб ця легенда пояснює, чому в старих маслин глибоко розсічена кора на стовбурі.

Виноград

Досі ми говорили про екзоти­ку. А зараз про виноград, який має теж свою історію. Перші писемні згадки про нього походять із Ста­родавнього Єгипту. Вік винограду - чотири тисячі років до нашої ери. За міфами, знайшов рослину бог Діоніс і посадив спочатку в пташину кістку, потім - в левову, а згодом - в ослину, що символі­зує мудрість: "Людина, котра вип'є трошки вина, стає схожою на пташку, більше – отримує сміливість лева. А коли вип'є за­багато, то стає дурною, як осел".
В Біблії ж виноград займає осо­бливе місце. Про його важливість свідчить хоча б те, що саме вино­град Ной посадив першим після потопу. Однак у Біблії зазначено, що споживати його треба в міру.
Останні дослідження науковців свідчать, що хрест, на якому роз­пинали Ісуса Христа, був зробле­ний із деревини рослини, яка на­лежала до родини соснових. Мог­ла це бути навіть сосна-пінія. Про це дерево в Святій Книзі згадуєть­ся рідше. Євреї використовують гілки сосни для будівництва наме­тів,  під час святкування кучок – дня виходу з єгипетської неволі.
Ті, хто читав Біблію, мабуть, зустрічали згадку про гірчицю, яку порівнюють із Царством Божим.
В нашому кліматі гірчиця не вирос­тає і до двох метрів,
в "біблійних" краях сягає чотирьох!
Це тільки невелика частина "біблійних" рослини. У Біблії їх згадано понад 200.

А, окрім того, у цьому чудовому парку можна побачити як квітне тюльпанове дерево і магнолія, торкнутись до голубої ялини, чи замилуватись різноцвіттям садових трав і квітів у оранжереях.



Завітайте і Ви відкриєте для себе ще один чарівний куточок славного міста Лева.

пʼятницю, 25 червня 2010 р.

Почніть похід по княжому місту...

На Лисій горі


     Коли засновувався Львів, замок стояв спочатку на Княжій горі. Але там стояли такі вітри, що король Лев перебув у тім замку лише одну зиму і змушений був збудувати Низький замок на горбі, що понад церквою св. Миколая, де тепер Замкова вулиця.Коли під час нападу ляхів на Львів у 1340 році замок на Княжій горі погорів, його вже не відбудовували.Довгі часи гора стояла пуста, без лісу, і почали називати її Лисою. 
     Лиса гора стала улюбленим місцем забав відьом, чарівниць і чортів, які мешкали в околицях Львова.  Відьми, злетівши опівночі на гору, сідали в коло і, хльоскаючи лозами, гукали:   
– Ой біла крейда, чорна труна! Стань перед нами, пане Сатана! 
     Після третього разу з неба падала зоря, вдарялася в землю і перед відьмами з'являвся Сатана. Він вишкірював білі кінські зуби й гукав:    
– Хуга, злива, мряка, хляпа! Принесіть ми чорного цапа! 
     Тоді йому кидали під ноги зв'язаного чорного цапа і Сатана, розшарпавши його, миттю з'їдав. І знову гукав: 
– Хто вночі не спить, блукає, Сатана його чекає! 
     І відьми розлітались по місту,виловлюючи всіх, хто поночі тинявся вулицями, приносили чортові, а той шпурляв нещасних у різні сторони – в нетрі, болота й мочари. Сатана командував: 
– Не жалійтеся на втому. Принесіть ключі від дому! 
     І відьми знову літали над містом, шукаючи, хто забув ключа у дверях. Вони ключі викрадали і приносили своєму панові. А в тому будинку, де вкрадено було ключа, вже ніколи спокою не було. Відьми діставали владу над господарями і змушували їх гризтися між собою, товктися іжити в постійних чварах. Тому, коли в якійсь родині не було ладу, то казали, що видно, з їхньої хати ключа відьми вкрали. (Юрій Винничук. Легенди Львова). 
    Напередодні місячного затемнення, що відбідеться завтра вітаю всіх відьмочок (львівських і не тільки) і застерігаю всіх решту – пильнуйтесь бо Зло цієї ночі не дріматиме. ;-)))

пʼятницю, 18 червня 2010 р.

«Легенда Львова» – бій за корону

На вихідних відбудеться міжнародний лицарський турнір «Легенда Львова»
     19 – 20 червня 2010 року на території Львівської національної галереї мистецтв відбудеться міжнародний лицарський турнір «Легенда Львова». Цей середньовічний фестиваль присвячений 370-й річниці Підгорецького замку та 756-й річниці коронування засновника міста Лева Данила Галицького, повідомляє «Галицький спорт».
    Метою фестивалю є відродження забутих традицій міста Лева. Львів’яни та гості міста зможуть поринути у минуле, на власні очі побачити відтворення історії життя, культури, традицій минулих століть.
     В основі сюжету турніру лежить давня легенда про пошуки загубленої корони Данила Галицького. Лицар, який виявиться найбільш мужнім, спритним і відважним, тобто здобуде перемогу, матиме честь обороняти стіни славетного міста Лева. А обов’язком кожного справжнього лицаря буде зробити усе можливе, щоб знайти та повернути корону її законному власнику.
     Протягом двох днів фестивалю гості зможуть побачити та взяти участь у низці подій: масових поєдинках лицарів, одиничні фехтувальні турніри, ярмароку середньовічних ремесел, виступи музичних фолк-колективів, майстер-класи з середньовічних танців, стрільби з лука, гончарства, кузні, різноманітні конкурси та забави, фаєр-шоу, частування середньовічною кухнею (куліш, квас).
     Учасниками турніру будуть клуби середньовічної реконструкції з України, Литви, Білорусії.
Окрім того, в рамках цього заходу 20 червня вперше відбудеться Фестиваль борщу. Усі бажаючі отримають можливість не тільки скуштувати борщ і основні його різновиди, а й отримати заряд позитивних емоцій.
     Організаторами події є Благодійник фонд «Підгорецький замок», Львівська Національна галерея мистецтв, Львівський Палац Мистецтв, ГО «Спілка молоді «Нове покоління»«, Фестиваль Борщу, Клуби історичної реконструкції «Орден Паладинів» та «Пантера».

четвер, 17 червня 2010 р.

Доброго ранку, Львове!

Доброго ранку, Львове!
Над містом Лева сходить сонце

Загадково окреслюючи його пам’ятники,

та помиті нічною росою площі і сквери

Закликає львів’ян та гостей до ...

ранішньої молитви...

улюбленої роботи...

Влада, як завжди, спить...

а хтось вже працює, рятуючи чиєсь добро, а можливо й життя...

Найнужденніші потягнулись до банкоматів...

Вже прокинулись перші трамваї...

вирушили в похід перші туристи...

а деякі, мабуть, лише готуються до відпочинку...

Лише зажурений Кобзар споглядає на "дітей своїх нерозумних",

і статуя Свободи, що втомившись за ніч,
присіла відпочити та побажати "На добраніч"
місяцеві, який вирушив на заслужений відпочинок...
У місті лева минає ранок...
А над його вулицями та площами лине чудова мелодія...
 ДОБРОГО РАНКУ ЛЬВОВЕ...
ДОБРОГО РАНКУ !!!

четвер, 10 червня 2010 р.

Ех, дороги…


У центрі Львова знайшли давню дорогу, вимощену дерев’яними брусами.

         Археологи, які здійснюють нагляд за реконструкцією пл. Осмомисла у центрі стародавнього Львова, виявили дерев’яну дорогу, що, ймовірно, датується XVI–XVII століттями, відтак ремонтні роботи на ділянці, де було виявлено знахідку, тимчасово призупинили, – про це із посиланням на директора НДЦ «Рятівна археологічна служба» інституту археології НАН України Олега Осаульчука, 7 червня, повідомив ЗІК.
«300-літню дерев’яну бруківку знайшли після того, як на глибині 20 сантиметрів виявили два ряди дерев’яних водогонів, які датуються XVII–XVIIІ ст. Коли почали копати нижче, десь на глибині 1,5 м знайшли дерев’яну дорогу, яка йде з сучасної вулиці Б. Хмельницького на площу Торгову. Поки що важко сказати точний період, коли її побудували, але уламки кераміки, які знайшли на поверхні, вказують на XVI–XVII ст. Зараз ми вивчаємо конструкцію кладки цієї дороги. Ймовірно, бруси клали навхрест, а це означає, що дорога була багаторівнева, – розповів Остап Лазурко, науковий співробітник Рятівної археологічної служби.

Дослідження ж площі Осмомисла триватимуть, доки працюватимуть будівельники. При цьому археологи не досліджуватимуть всієї площі, а лише ті ділянки, які будуть розкриті під час ремонтних робіт.
«Міська рада, яка провадить комплексну реконструкцію площі Осмомисла із заміною всіх комунікацій, на жаль, вкотре не повідомила археологів про земляні роботи в центральній частині Львова. Чиновники вчергове проігнорували пам’ятко-охоронну частину проекту і не передбачили фінансування археологічних робіт. Тож тепер в авральному порядку укладають договір з археологами і шукають відповідні кошти», – пояснив Олег Осаульчук.

пʼятницю, 4 червня 2010 р.

Вітаю усіх причетних і не дуже

Дорогі журналісти: газетярі, телевізійники,працівники радіо та Інтернет-видань!

     У день вашого професійного свята хотів би побажати не лише відчуття свободи, не лише вільного розвитку усіх українських медіа, а й створення міцної та надійної законодавчої та матеріальної бази для подальшого розвитку незалежної преси в Україні. Сподіваюся, що ми разом – політики, журналісти і все суспільство будемо зводити надійні фундаменти захисту журналістської професії, права на вільний доступ до інформації, гарантії сприяння з боку держави вільному журналістському слову.
    Вітаю усіх причетних і не дуже, зичу успіхів, перспективи, здоров'я та благополуччя, гострого пера та творчої наснаги.
Борітеся – поборете.
<img border='0' width='1' height='1' alt='Блогун - монетизируем блоги' src='http://www.Blagun.ru/it.000000.088211.i.gif'/>