Шукайте свою квітку, і нехай ВАМ ЩАСТИТЬ!!!

Завтра, 7 липня, вірніше цієї ночі – свято Івана Купала (або Купайла) – одне з найміфічніших свят нашого народу.

Два століття тому його було визначено як Різдво Святого Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Іоанна (у народі ще казали Івана Хрестителя).

Літніє сонцестояння - одне із помітних, поворотних моментів року. Здавна усі народи Землі відзначали це свято вершини літа. У нас на Івана Купала.

У Литві цей день відомий як Ладо, у Польщі - як Соботки, в Україні – Купало чи Купайло. Від Карпат до півночі Русі у ніч із 23 на 24 червня святкували це містичне, загадкове, але водночас й веселе свято. Щоправда, через відставання Юліанського календаря віднині прийнятого Григоріанського, зміни стилю, і інших календарних складнощів "верхівку літа " стали святкувати на два тижні пізніше від самого дня сонцестояння...

У наших древніх предків існувала божество Купало, що уособлює родючість. У його честь вечорами і співали пісні, і стрибали через вогнище. Це обрядове дійство перетворилося на щорічне святкування літнього сонцестояння, поєднуючи у собі поганську і християнську традиції. Іваном – божество Купало почали називати після хрещення Русі, бо його замістив не хто інший, а Іоанн Хреститель (точніше - його народний образ), чиє народження святкувалося 24 червня.

У ніч на 7 липня хлопці розпалюють багаття і стрибають через нього. Дівчата плетуть вінки та кидають на ріку – хто вінок підбере, той і суджений. А ще “шукають” цвіт папороті, яка начебто розцвітає саме у чарівну купальську ніч і віщує велике багатство. Усі ці традиції прийшли з давнини: українці пов’язували їх з вірою в магічну силу вогню, води і рослин, які виявляються саме чарівної купальської ночі.

У давнину люди казали, що, перестрибуючи на Івана Купала через вогонь, можна очиститися від захворювань (аж від 40 недуг!) і від чаклунства. З уявою про очисну силу купальського багаття був пов’язаний звичай спалювати на ватрі одяг хворих дітей чи немолодої хворої людини. Традиційно селяни протягом року зберігали попіл від цього вогню як ліки від заразних захворювань.

Майже скрізь у день Івана Купала купалися у річках, озерах, качалися по росі, парилися в лазнях. До схід сонця треба було вмитися росою. Вірили, що ця роса дуже корисна для того, хто мріє зберегти красу і вилікувати захворювання шкіри. Росу “черпали”, розстеливши в полі, найчастіше в житі, полотно, а коли воно намокло – видушували вологу і використовували її потім для лікування очей. Саме ж вологе полотно висушували й впродовж року прикладали до хворих ділянок шкіри. Був звичай мити голову відваром іванівських трав. Казали, від цього не тільки добре буде рости волосся, а й не болітиме голова. В цих травах купали дітей – щоб росли здоровими. А воду після миття волосся та дитини обов’язково виливали під калиновий кущ...

Квітам і травам, зібраним у цей день, приписували магічні властивості. Пам’ятаєте – “На Івана-Купала зілля копала”? Особливо шанували полин – ця рослина мала оберігати від чаклунства. Цікаво, що в усіх цих віруваннях є частка правди. Дослідники, які вивчали купальські звичаї, зазначали, що саме в період літнього сонцевороту (тобто тоді, коли відзначається Івана Купала) рослини справді набувають найбільшої якості і фармакологічної цінності. А хто таки знаходив квіт папороті – починав розуміти мову птахів й тварин, та бачив місця де заховані скарби.

А ще цієї ночі з потойбіччя дозволено повертатись на нашу грішну землю русалкам.

І вони веселяться з усіма смертними і також вибирають собі пару, одиноких юнаків, що необережно забрідають на берег річки і піддаються чарам КУПАЛЬСЬКОЇ НОЧІ!

Отже ГАРНОЇ ВАМ НІЧЕНЬКИІ!!!

Нехай кожен знайде цієї ночі свою квітку, і не обов’язково папороті!!!

http://www.dailymotion.com/video/xduf0s_yyyyyyyy-yyyyy-fern-blossoms-ukrain_music?start=99

В саду гуляла...

«Біблійні» рослини у Львові

Влітку, коли спекотно і так хочеться прохолоди й спокою, завітайте до Ботанічного саду  НУ ім. Івана Франка.  Навіть у вихідні тут затишно і, не зважаючи на те, що він розташований у самому центрі міста, на його стежках Ви знайдете втрачений спокій і насититесь надзвичайною енергетикою від його унікальних насаджень.

У Ботанічному саду Львівського націона­льного університету імені Івана Франка, є декілька "біблійних" росли­н, які  на перший погляд здаються цілком буденними.

Думаю, прочитати про них буде цікаво. 

Неопалима купина 

Дерево, що палало перед Мойсеєм, можна побачити навіть сьо­годні. Щоправда, в нас це дерево зветься "неопалима купина"  (ясенець) і має своє символічне значення.

На дум­ку науковців, ефект горіння міг бути викликаний ефірними оліями, що виділяє рослина, які на спекотному середземноморському сонці здатні спалахувати в повітрі. Якщо хочете пересвідчитись, то підне­сіть запалений сірник до квітки у спекотний день. Однак, варто бути обережним, адже і в нашому клі­маті можна обпектися неопалимою купиною!

Проте це не єдина версія "дива Господнього". За іншою, горіння як такого й не було, а лише ілюзія: така рослина як сенна чи касія вузько­листа в період масового цвітіння схожа на кущ, що палає. Квіти на­стільки густо вкривають гілки, що здається, ніби вони горять.

Карат і фіга

А от плоди ріжкового дерева, на думку багатьох дослідників, споживав Іван Хреститель, коли перебував в пустелі (хоча, за Біб­лією, то була сарана). У деяких країнах із цих плодів випікають хліб, але зазвичай їх використову­ють як корм для свиней. Плодами саме цього дерева хотів наповни­ти собі шлунок блудний син із відомої притчі.

Наукова назва ріжкового дере­ва – цератонія. Вона пов'язана з каратом, адже його насіння має точну вагу – 0,18 грама, і завдяки цій унікальній властивості слугу­вало колись еталоном ваги.

Також доволі часто на сторін­ках Біблії можна зустріти опо­віді, де згадується про фігове де­рево або смоківницю звичайну. Найвідомішою з них є розповідь із Книги Буття, де йдеться про Адама і Єву, які, побачивши свою наготу, саме з листя смоківниці зробили собі опаски. Плоди цьо­го дерева (фіги або інжир) також споживають.

Оливкове дерево

Всі, мабуть, пам'ятають сад Гетсиманський, в якому Христос молився і де Його зрадив Юда. Так от, сад цей був оливковий (дерево, з якого збирають олив­ки, має назву маслина або олив­кове дерево).

До речі, маслини живуть до 1000 і більше років, тому можна сподіватися, що оливкові дерева, які сьогодні ростуть у саду Гетсиманському, є німими свідками молитви Ісуса Христа.

Шанують цю рослину й араби. Існує гарна арабська легенда, яка розповідає про смерть пророка Мухамеда: на знак жалоби всі де­рева скинули своє листя, а масли­на - ні (адже вона - вічнозелена). Цим їй дорікали, на що рослина відповіла: "Ви, сестри, тільки во­лосся своє втратили, а в мене сер­це розірвалося". У такий спосіб ця легенда пояснює, чому в старих маслин глибоко розсічена кора на стовбурі.

Виноград

Досі ми говорили про екзоти­ку. А зараз про виноград, який має теж свою історію. Перші писемні згадки про нього походять із Ста­родавнього Єгипту. Вік винограду - чотири тисячі років до нашої ери. За міфами, знайшов рослину бог Діоніс і посадив спочатку в пташину кістку, потім - в левову, а згодом - в ослину, що символі­зує мудрість: "Людина, котра вип'є трошки вина, стає схожою на пташку, більше – отримує сміливість лева. А коли вип'є за­багато, то стає дурною, як осел".

В Біблії ж виноград займає осо­бливе місце. Про його важливість свідчить хоча б те, що саме вино­град Ной посадив першим після потопу. Однак у Біблії зазначено, що споживати його треба в міру.

Останні дослідження науковців свідчать, що хрест, на якому роз­пинали Ісуса Христа, був зробле­ний із деревини рослини, яка на­лежала до родини соснових. Мог­ла це бути навіть сосна-пінія. Про це дерево в Святій Книзі згадуєть­ся рідше. Євреї використовують гілки сосни для будівництва наме­тів,  під час святкування кучок – дня виходу з єгипетської неволі.

Ті, хто читав Біблію, мабуть, зустрічали згадку про гірчицю, яку порівнюють із Царством Божим.

В нашому кліматі гірчиця не вирос­тає і до двох метрів,

в "біблійних" краях сягає чотирьох!

Це тільки невелика частина "біблійних" рослини. У Біблії їх згадано понад 200.

А, окрім того, у цьому чудовому парку можна побачити як квітне тюльпанове дерево і магнолія, торкнутись до голубої ялини, чи замилуватись різноцвіттям садових трав і квітів у оранжереях.

Завітайте і Ви відкриєте для себе ще один чарівний куточок славного міста Лева.